На тихенькій вулиці в центрі Львова, відомій тим, що тут розміщена лабораторія паранормальних явищ, в палаці-кам'яниці під № 18 нещодавно відкрилась шикарна приймальня керівника «Батьківщини» Ярослава Федорчука. Цей партійний функціонер повністю замінив керівні кадри на місцях. Тепер це партія не революціонерів з Майдану, а бізнесменів. Після того як набрав чинності президентський указ про депутатську недоторканність, це буде й партія криміналу. Розповім, як це робиться на прикладі Львівщини.

Львівська парторганізація не найбільша в Україні. Та й не така активна з того часу, як Федорчук витіснив голову ЛОО Олександра Білоуса, який й створив осередок «Батьківщини» на Львівщині й за два роки збільшив його чисельність удвічі. Потім була професор-нардеп Зореслава Ромовська, при якій організація пішла в таке глибоке підпілля, що провалила вибори в регіоні. Хоч за БЮТ у Львові проголосували 17% виборців, до місцевих органів влади пройшов тільки голова бориславської організації Михайло Тустанівський, якого обрали мером Борислава (створив осередок в 2000р., виключений з партії разом з Подляшецькою за наказом Федорчука в 2005-му) та позапартійний Любомир Буняк, за якого агітувала особисто Тимошенко (звільнений з посади за руйнацію Львова). Нардепа Ромовську змінив депутат міськради, директор школи №18 Іван Денькович. Всі його дії звелись до приватизації та комерціалізації партії. Для цього він замінив керівництво районних організацій на своїх людей. От як це проходило на прикладі стрийської районної парторганізації, однієї з найбільших в області.

Парторганізація конфліктувала з Деньковичем через депутата облради Олега Канівця, який в березні 2005го, перейшовши з «Нашої України» в «Батьківщину», створив фракцію в облраді. Він і його однодумці виступали проти губернатора Олійника, хоч і вважали, що на вибори блоки Тимошенко та Ющенка повинні йти разом. Та коли стали збирати підписи за створення більшості, Канівець і члени фракції поставили свої підписи про входження в проющенківську більшість. У відповідь Денькович разом зі слухняним облбюро виключив Канівця з партії, а фракцію «Батьківщини» розпустив. Після цього на розширеному засіданні стрийської парторганізації було прийнято відозву до обласної з вимогою скасувати дане рішення. Адже всі пам'ятають, яка доля спіткала міську організацію після виключення з партії її голови Емілії Підляшецької, — вона стала некерованою й почались масові виходи найактивніших членів.

Голова стрийського осередку Наталія Брус повністю поділяла думку членів бюро. З нею вона поїхала до Львова, а звідти повернулась з протилежною... Якраз у Стрию мала проходити звітно-виборна партійна конференція. Для її проведення туди прибув десант — Денькович і нардеп Михайло Гладій. На ній знову виник конфлікт щодо виключення Олега Канівця. І Денькович, і Гладій, і Брус поводили себе так, що опозиційно налаштовані делегати покинули зал засідань. Залишились тільки ті, хто підтримував керівництво, та нейтрали. Отож коли довелося вирішувати важливі організаційні питання, всі присутні проголосували «за». Після такої одностайності можна прочитати в інтернеті: «Активісти стрийської районної організації партії ВО «Батьківщина» звернулися до засобів масової інформації з відкритим листом, в якому заявляють про висловлення недовіри... Наталії Брус та... Івану Деньковичу. Лист підписали 120 членів цієї організації».

Така ж ситуація виникла і в сокальському осередку. Тут хотіли просунути у голови парторганізації Тадея Марковича. Та з 41 делегата конференції за нього проголосували тільки 7. Інші віддали голоси за Миколу Поліщука. Невдалими вийшли спроби обрати першого членом бюро і делегатом обласної конференції. Тоді Денькович прийняв кардинальне рішення: визнати збори нелегітимними.

Як бачите, керівництво парторганізацій на місцях, сформоване Деньковичем, або сліпо виконує його волю, не думаючи про наслідки, або визнається неправомочним. Так відбуваються районні зібрання. А от як проходила партконференція міської організації. Опишу як свідок.

О 10.40 з'явилась Міля Подляшецька. Ледь підійшла до технікуму, як її оточили прихильники. Журналісти захотіли потрапити в зал засідань, та їх не пустили. Мілю, яка мала намір відзвітуватись за трирічну роботу, також не пропустили, мовляв, вона вже не голова.

На цьому зібранні відбулось завершення комерціалізації партійного осередку. Той аукціон, в якому брали участь олігархи Петро Димінський з Богданом Федоришиним, Гладій та іже з ними, виграли брати Дубневичі. Ходять чутки, що Денькович за 4 мільйони «зелених» продав Дубневичам 40% місць у депутатських списках всіх рівнів, які подасть ЛОО.В тому числі й місце голови місьпарторганізації.

Конференція пройшла за заданою Деньковичем програмою. Заслухали так званий звіт голови ревізійної комісії Гудими, який не знайшов ніяких порушень в роботі парторганізації, неначе не були виключені й масово не виходили з партії після виключення Мілі майже всі учасники Майдану. Потім звіт Галишич, яка на посаді голови пробула лічені тижні. Далі так само слухняно проголосували «за» звіт і пропозиції Деньковича.

За тим же сценарієм проходила й обласна конференція. На підтримку Деньковича прибув з Києва Федорчук. Куратор львівської «Батьківщини» нардеп Андрій Шкіль клявся перед телекамерами, що проведе на неї всіх журналістів. Та коли вони підійшли до нього, як він заявив, що не є делегатом і ніяких прав відповідно не має. Так ніхто з кореспондентів, крім особистих — Федорчука, не зміг пройти: Денькович виставив подвійний кордон, навіть по даху курсували озброєні люди...

Звітуючи про виконану роботу, Денькович приписав собі здобутки Подляшецької, а потім обрушився на «зрадника» Олега Канівця, заявивши, що той пропонував депутатам облради за входження у виборчі списки «Батьківщини» викласти 100000! «Чи могли ми миритися з таким бізнесменом в нашій партії?» — патетично кричав він ошелешеній аудиторії.

Потім були виступи з місць. Голови бродівського, червоноградського, трускавецького осередків співали дифірамби Деньковичу.

За обрання членів бюро і ради голосували списком, щоб не дай бог когось з визначених не забалотували і замість нього не обрали незапланованого. Голосування було одноголосним «за». На голову обласної організації Ярослав Федорчук за партійною звичкою запропонував лише одну кандидатуру — Івана Деньковича. Знову всі були «за», результат зустріли бурхливими оплесками... Наприкінці Федорчук виступив з політінформацією про останні події і своє бачення майбутнього партії. Він піддав нищівній критиці розкольників, які своїми діями підривають авторитет партії. Вимагав написати колективного листа до Тимошенко з осудженням виключених опозиціонерів.

Що ж, комерціалізація партій — це символ нинішньої доби. Комерціалізація і криміналізація. Адже погляньте, хто вступив у фракцію БЮТ і партію «Батьківщина» — президент концерну АВЕК Фельдман, президент компанії «Глобал Юкрейн» Корж, засновник «Таврійських ігор» Баграєв... Що ж до зміни керівництва і політики в обласних парторганізаціях, то такі ж самі, як і на Львівщині, вони відбулися в Одеській, Дніпропетровській, Хмельницькій та інших областях.

А що ж Юлія Володимирівна? Як вона сприймає перетворення власної партії у партію Федорчука? Чому  мовчить? Може, втратила партію, втратила голос...

Вона намагається повернути владу в партії. Вже в рідному Дніпропетровську поставила замість ставленика Федорчука рідну тітку. Та й у Львові, назло йому, призначила начальником передвиборчого штабу «золотопероносного» Степана Курпіля. Після бесіди з нардепом Диминським грізно фиркнула Деньковичу, що сама перегляне списки від Львівщини, які він подасть, а на кандидатуру у списки голови облради Михайла Сендака, який вслід за Курпілем перебіг з НСНУ, так і не дала кінечної відповіді. Дубневичі, яких увів у список Денькович, на всякий випадок припинили фінансування, передавши його своєму приятелю Тарасу Козаку. Тому Козаку, якого раніше «Батьківщина» називала самим крутим олігархом Львівщини. Тепер газета львівської «Батьківщини» самим крутим олігархом називає Валентину Семенюк і в кожному номері поливає брудом соціалістів і НСНУ.А Юля ж клялась не виступати проти союзників. Кому тепер належить партія — побачимо зі списків. Буде Федорчук в прохідній частині, значить, таки його «Батьківщина»!

Володимир СИРОТЕНКО,sirotenko@polynet.lviv.ua