Наближається найбільше християнське свято - Великдень, а на душі паршиве і зовсім не святково.

Вранці прокидаєшся з думкою, а яку гидоту піднесуть тобі сьогодні з подачі уряду Іуди в парламенті?

Ми були перед вибором - підтримати прогнилу, корумповану владу або людей, які обіцяють будувати справедливе майбутнє. Незважаючи на потуги влади, до парламенту пройшли і обрані нами люди і партії, а через скасування графи "Проти всіх" навіть крикуни зі "Свободи" пройшли. Як би ми, до них не ставилися, але вони виявилися єдиними, хто не зрікся своїх передвиборчих обіцянок. Вони до кінця були з ударівцями, які блокуванням трибуни і забезпечили на деякий час нам життя, спокійне від переживань за те, чим знову вдарять по соціалці пани  нардепуки. Блокування було зірвано виїзною сесією, в якій взяли участь не тільки провладні партії але і така кількість представників опозиційної Батьківщини, якої вистачило для легітимізації цієї виїзної сесії і прийнятих нею законів. Недарма ж ту Батьківщину, яка  назвала себе «об'єднаною опозицією» називають в народі "гальюнною (00) опозицією". Але не це обурює. Коли голосувався закон про скасування положення пенсійної реформи, що змушує жінок працювати до 60 років, з залу засідань дезертирували не тільки представники "гальюнної опозиції" але і Ударівці! Це повторилося і тоді, коли голосували про довіру Кабміну. При цьому, знаючи, що Кабмін готує чергову постанову про чергове скасування пільг для чорнобильців, афганців, дітей війни, не зачіпаючи прокурорів, суддів, силовиків та іншу нечисть, обслуговуючу владу, знайшлися Ударівці, які  дезертували під час цього обговорення.

Зрада Іуди призвело до тисячолітнього антисемітизму. Зрада нами обраних призводить до того, що навіть я, контрреволюціонер за природою, візьму участь у повстанні, передумов до якого вже більше, ніж в 1917! Колись я пишався тим, що я українець, нащадок вільних козаків. Зараз я соромлюся того, що я живу в Уркаїні( так до речі написано в нашому біологічному паспорті) - Батьківщині сучасних Юд!

Всі ми згодні з тим, що « так жити  не можна»! Реформи назріли. Але немає головних передумов для проведення реформ. Тих, про які говорив ще Столипін -  Реформи повинні проводитися для людей і разом з людьми. Вони повинні бути прозорими і зрозумілими людям і користуватися їх підтримкою. А, головне, реформи повинні проводитися людьми, яким безумовно довіряє народ.

Нинішній уряд з минулим складом парламенту вже наробило реформ. Результат їх покажу на конкретному прикладі.

Моя дружина ще за Брежнєва закінчила з червоним дипломом комерційну академію. Її розподілили до Миколаєва. Я тоді (за передачу своїх винаходів на Захід) перебував на засланні у Львові на найнижчій науковій посаді в тій же комерційної академії. Без права на захист дисертації, без права на житло, без права на підвищення або звільнення. Спроба перевестися до Миколаєва не увінчалася успіхом. Довелося їй повертатися до Львова. З роботою і в радянські часи у Львові для випускників вузів було важко. Влаштувалася рахівницею-програмістом на велику оптово-торговельну базу, що знаходилась поряд з нашим гуртожитком. З часом стала технологом в цеху розфасовки масла, а потім призначили зав. складом алкогольної продукції. Працювала, як і всі. Любила своє підприємство…

 Потім, за пляшкою «Біловезької» на трьох компартвожді пропили Велику Державу нашого дитинства. Замість інвентаризації почали з нестримної приватизації підприємств. Відгукнувшись на заклик професора Віктора Пинзеника до «народної приватизації», колектив її колектив, услід за іншими крупними львівськими підприємствами став ЗАТ. А потім Директора змінив його син. Попередній директор був - Людиною,який любив людей і люди любили його. Зате син - Хазяїн, що мислить новими категоріями. Головне, як і у всіх хазяїв -  прибуток будь-якою ціною. Недарма він крім комерційної академії отримав і юридичну освіту. Щоб знати, як отримувати і утримувати ту прибуток. Користуючись законом 2008 року, скупив за безцінь у своїх співробітників-співвласників акції. Використовуючи закон 2010 року став єдиновладним Хазяїном підприємства. Але у нього прекрасний тактичний талант за відсутності стратегічного. Як втім у більшості наших панів. Насамперед здав в довгострокову оренду порожні тоді площі складів і замість збитків вони стали давати прибуток. Потім Верховна Зрада стала клепати закони для мільйонерів і мільярдерів, а він став їх успішно застосовувати.

Користуючись тим, що прибуток, витрачений на будівництво, не обкладається податком, реорганізував свою оптову базу в оптово-роздрібне підприємство і прибуток став вкладати в будівництво супермаркетів у всіх районах Львівщини. Але тут позначилася стратегічна помилка зі здачею в довгострокову оренду складських приміщень. Щоб отримати максимум прибутку, потрібно товари в свої супермаркети завозити не безпосередньо від Постачальника, а через оптову базу, отримуючи прибуток від логістики. Але вільних площ на складах оптової бази не залишилося. Хазяїн на відмінно здав логістику. Але для неї потрібно, щоб приміщення складів було завантажено максимум на 85%. Зрослий товарообіг примусив  завантажувати склади на 100%! Логістика в такому випадку не застосовується. Товар розвантажують не там, де він має бути, а там, де є вільне місце! Необхідність розсортування на оптовій базі непроданих товарів, повернутих з супермаркетів, взагалі призводить до хаосу.

Що робив батько Господаря в таких умовах? Він максимально зацікавлював робітників у належному виконанні роботи. Переробки їм завжди оплачувалися і зарплати у них були набагато вище, ніж на інших підприємствах. Люди любили своє підприємство, свого Директора  і працювали не за страх, а на совість!

Але так було при батькові Хазяїна. Прийшли інші часи та інші порядки. Нестримна прихватизація підприємств знищила промисловий потенціал Львівщини, як і всієї України. Сотні тисяч людей опинилися без роботи. У вантажники сюди стали проситися не тільки інженери, але навіть кандидати наук.

Ви знаєте, ще у брежнєвські часи, знаменитий Худенко відкрив парадокс - якщо для виконання певної роботи потрібно три людини, то дві людини впораються з нею краще, ніж чотири! Ось Господар і використовував цей парадокс по відношенню до робітників. Там де належить працювати дев'яти, у нього працює шість. Податкове законодавство знищило дрібний і середній бізнес. Піти, якщо звільнять, тепер нікуди. Соціальне забезпечення вдосконалили так, що допомогу по безробіттю можна отримати лише за великі гроші. Ось і працюють тепер люди у Господаря не так на совість, як за страх.

Потім нам по голові дали трудовим кодексом. Немає більше в Україні восьми годинного робочого дня і сорока двох годинного робочого тижня. Дружина виходить на роботу близько восьмої ранку, а повертається близько 21-22 вечора. І так майже щодня, включаючи і суботи. Думаєте, багато отримує? Як би не так! Іноді взагалі нічого не отримує. Коли працюєш більше 8 годин, не встигаючи навіть перекусити, настає перевтома. Ти допускаєш помилки. Замість одного товару, відпускаєш інший. Це називається пересортицею. При ній у тебе на складі утворюється надлишок тих товарів, замість яких відпустили інші і нестача тих, що відпущені помилково. Надлишок оприбутковується, а за нестачу платиш зі своєї зарплати!

Худенківській парадокс Хазяїн використовує для безправних тепер робітників. Для управлінців, замість потрібних 3-х працює - 4! Скоро число управлінців та служби безпеки перевищить число робочих!  Адже там, де замість 3 працює 4, четвертий придумує роботу і, природно, не собі. Крім основної роботи, дружина повинна давати мало не щогодинні зведення цим начальникам, яких розвелося, як клопів. А що доброго вони придумали, отримуючи зарплату до 40000 гривень (зарплата дружини 2500-4000)? Через брак приміщень, після різкого збільшення товарообігу, логістика не застосовується. Скоро супермаркети підприємства будуть у всіх райцентрів. Крім неможливості належно проводити логістику, зростуть і транспортні слуги. В той же самий час після знищення нашої Армії, в тому ж Кам’янець-Бузьку, на Стрийщині залишились  величезні приміщення військових складів. Невже ті високооплачувані менеджери не в змозі зрозуміти, що чим знущатися над власними робітниками, потрібно купити в двох-трьох районних центрах, рівновіддалених від районів свого регіону, порожні складські приміщення і приєднати їх до центральної бази, не роблячи філіями і не розмножуючи поголів’я менеджерів та маркетологів. Адже виграють усі - і фірма, і селяни, які отримали б додаткові робочі місця і більш широкий асортимент продуктів! Самі не додумалися, а коли дружина запропонувала це, сприйняли пропозицію, як особисту образу! Мовляв так вже робили. Виявилося невигідно. Всі прибутки з'їдали видатки на охорону. Не дуже то і віриться, але проаналізуємо діяльність їх (типової для України) служби безпеки. Її начальник колишній СБУшник, певно з тих, хто готував справу на «чернігівських грибників». Зарплата у нього, як у першого зама -40000! От і «відпрацьовує» її! Вже тут, здається, має бути все в порядку. На підприємстві і в супермаркетах  відеокамери навіть біля туалетів. При цьому в крамницях вічні недостачі. Проаналізуй дані відеокамер, знайди причину втрат і розкрадань, запропонуй заходи щодо їх усунення. Здавалося б саме це робота служби безпеки. Навіщо щось досліджувати. Легше все на когось повісити! Те що люди, що працюють понад норму, неминуче будуть помилятися, їм не зрозуміти. Простіше людей звинуватити у змові з постачальниками і заявити, що вони записали в накладні, але не передали в крамниці ті  товари, які пропали. Мовляв, у накладні включили, а не передали, гроші ж поділили з Постачальником. Але ж охорона зобов'язана, хоча б вибірково, перевіряти відповідність товарів накладним! Нашу службу безпеки історія не вчить. Пам'ятайте, Леонтія Дубельта, якому писав із заслання Тарас Шевченко. Так от, цар Микола 1 звільнив його за те, що той сам вигадував справи про неіснуючі змови. За ці ж придумані справи  Лаврентій Берія ( творець індустріального Львова і благоденства львів’ян у ті часи) розстріляв тисячі слідчих, які дісталися йому від Єжова. У нас же саме на таких справах побудована робота від СБ Хазяїв - мільйонерів, до міліції, прокуратури та СБУ! Згадайте «справи» Павліченок і тисяч подібних!

Менеджери, яких, здається, більше ніж робітників, думають не про роботу, а про те, як створити видимість роботи! При цьому товари завозяться безсистемно. Склади забиті вщент і везуть їх туди, де на цей час  є вільне місце. Сюди ж повертають для розсортування товари, не продані крамницями! Адже нові Господарі та їх прислужники в маркетингу розбираються, як вовки в астрономії, або як наші останні, «професорські» Кабміни у пострадянській економіці!

Робота, коли товар лежить не де належить, а де було вільне місце, вимагає граничної уваги, а яке увага може бути у перевтомленої людини? Дружина хворіє і при цьому все одно її викликають на роботу. Та хіба тільки її! Ось недавно, під час ожеледиці їх рахівниця впала і отримала струс мозку. Через день її вже викликали на роботу! Людей навіть права на лікування позбавили!

У такому ж становищі, як моя дружина, мільйони трудівників України, які не можуть і слова сказати начальству, тому що їх викинуть на вулицю, а роботи вони вже не знайдуть. Людей звели до стану безголосого бидла. І не треба базікати, що кого вибрали, того й маємо. Хто обрав, ми? Я був у всіх виборчих комісіях від дільничної до територіальної. Не важливо, як голосують. Важливо, хто і як підраховує. Керівництво у виборчкомах завжди належить провладним партіям, хто б при владі не був! Я писав свої доповідні Центрвиборчкому, коли його очолювали представники нинішньої гальюнної опозиції. Ніяких відповідних мір ніхто ніколи не робив! Голосування за партійними списками призвело до того, що партії, навіть коммі, перетворилися на бізнес-клуби, які торгують місцями у партійних списках. А думаєте, у мажоритарних округах вибір справедливіше? Там ми вибираємо кота в мішку. Скільки людей, яких ми знаємо, йдуть у нардепуки? Одиниці. Основна маса - люди, нікому не відомі, яких розкручують грошові мішки, кому, а не нам, вони і будуть віддано служити! З нинішньою ідеологією, відсутністю громадянського суспільства, в Україні всі вибори проходять, фактично, без вибору! Підійшла б Британська система відкритих партійних списків, але наші партійні мудрагелі і її зуміють перекрутити на свою користь

            У радянські часи я був спочатку середньостатистичним студентом, потім середньостатистичним молодим ученим. Тепер я середньостатистичний пенсіонер із середньостатистичною пенсією в 1400 гр. Я більше не піду на вибори. Все одно – голосувати ні за кого! Мої діти вже не бачать свого майбутнього в Україні. Жінка, немов та кріпачка, покірно чекає смерті на роботі. І це ваша спільна заслуга - влади і об'єднаної навколо неї опозиції! Звичайно, якщо покличуть на барикади комуністи, чиї вожді за пляшкою «Біловезької» на трьох пропили Велику Державу нашого Дитинства, я пошлю їх подалі. Але якщо почнеться повстання, а до нього чинників більше, ніж у 1917, то я розчиню в пляшці ацетону крішку пінопласту( 1:40) додам алюмінієвої пудри і з цим напалмом, як в серпні 1991,  піду на танки і самохідки, які кине на нас влада, а заодно і на маєтки панів-опозиціонерів! Нині це єдиний дієвий вибір!

            Мені зрозуміла політика депутатів з регіонал-комуністичнго угруповання. Здерти з народу по максимуму і по закінченні каденції втекти з награбованим на Канари. Але мені зовсім не зрозуміла політика лідерів опозиції. Не тієї гальюнної опозиції, яка ще вчора була владою, нічого людям не зробивши, лише грала в бабу Палажку і бабу Параску. Саме через це вона і привела до влади Януковича. Я маю на увазі лідера «Удару», за якого я голосував. Чому з засідання, де розглядалося таке важливе питання, дезертували 11 членів фракції "Удар"? Я розглядав Чемпіона Світу як єдиного, хто може нокаутувати Януковича! Та що людям з того, що Кличко переможе Януковича, якщо він з власною фракцією впоратися не може? Як тоді він зможе правити всією Україною?

            Прошу особисто Кличко пояснити людям, що робили депутати з його фракції, коли навіть антагоністи - Свободівці і комуністи (за відсутності комуніста-мільйонера Симоненко) одноголосно голосували за зміну пенсійного закону? Я хочу, щоб кожен з дезертирів повідомив через ЗМІ причину своєї відсутності!

            Красеня ж Олега Тягнибока попросив би відповісти, чому не виконали обіцянки добряче сеханути і пофаріонити всіх нових тушок, які з’являться в парламенті? Новий  виплодок тушок є. Де Ірини Сех та Фаріон, єдині в цьому парламенті справжні мужчини?

            к.т.н. Володимир Сиротенко (Вербицький)

Праправнук автора "України" Пантелеймона Куліша (Усиновив в 1848 мого прадіда, свого племінника)

Правнук автора слів "Ще не вмерли України ні слава, ні воля, ще нам браття молодії усміхнеться доля" Миколи Вербицького

Онук автора "За Україну, за її долю" Миколи Вороного

Син майора Василя Сиротенко, який у 1945 врятував від Сибіру Карела Войтиллу, а в 1996, разом з  ректором Дніпропетровського держуніверситету, Героєм соціалістичної праці, академіком Володимиром Прісняковим, на противагу правій Турчінівській "Громаді", створював ліву "Батьківщину". За це був викинутий з університету на 70-гривневу пенсію і помер в 2006 почесним громадянином Армавіра, до останнього дня життя читаючи лекції в місцевому Держпедуніверситеті і отримуючи пенсію у 12000 рублів. Особисто Путін, за поданням воєнних років, привласнив йому звання полковника Російської армії.

            Маю 15 авторських свідоцтв СРСР на винахід, 5 книг, надрукованих у США і понад 1000 публікацій з безвідходної сільгосппереробки та публіцистики( більша частина зарубіжних).Можете переконатись, набравши в пошуковику «Сиротенко(Вербицкий)