Розмови про ринкові механізми залишаються лише розмовами
Володимир СИРОТЕНКО.
Стало страшно ходити по продукти і ліки. Майже щодня нові ціни. Пенсія, переполовинена комунальними виплатами, тане за кілька днів. Уряд, що виконує обовязки, може тільки розмірковувати про стабілізацію цін. Розмови про ринкові механізми залишаються лише розмовами. Адже ринок — це конкуренція. А в нас замість конкуренції панують олігополії (змови продавців і змови покупців) та відверті монополії. Отже, ціни будуть рости, і з цим нічого не поробиш. Тому не з ростом цін потрібно боротися, а із зубожінням населення, зі збільшенням розриву між бідними і багатими. А нині робиться все для того, щоб збільшити цей розрив.
Щомісяця споживчий кошик дорожчає на 20—30 гривень. Так само дорожчають і комунальні тарифи. І споживчий кошик, і тарифи ми розраховуємо в гривнях на людину. Чому ж компенсаційні виплати обчислюємо у відсотках і збільшуємо мінімальну зарплату і пенсії на ці відсотки?
Пам’ятаєте, як у часи СРСР уперше не подешевів, а подорожчав хліб? Тоді прем’єр Павлов увів
«хлібну компенсацію», і кожний, від дитини до столітнього, одержав ту саму суму «хлібних грошей». То чому нині не можна додати кожному громадянинові України ту саму суму грошей, на які подорожчав споживчий кошик? Адже процентне збільшення мінімальних зарплат і пенсій, що є базовими для розрахунків, призводить до того, що бідним додадуть копійки, які й наполовину не компенсують інфляційний удар, а багатії ще більше збагачуються!
І нарешті, доки нам брехатимуть про компенсації внесків? Ті наші внески давно вже у фундаментах палаців нової української еліти, що ніколи їх не поверне. То чому припинили перерахування тих украдених внесків на сплату комунальних платежів?
